Земельні баталії в Затоці: мільйонні афери та судові парадокси
Курортне селище Затока, що на Одещині, знову опинилося в епіцентрі гучного скандалу, пов’язаного з нерухомістю та земельними оборудками. Цього разу в центрі уваги — елітне майно на бульварі Золотий берег, яке намагалися заарештувати правоохоронці. Однак, Білгород-Дністровський міськрайонний суд не підтримав цю ініціативу, залишивши мільйонні об’єкти поза увагою поліції. Журналісти «Бессарабія INFORM» дослідили судову ухвалу, аби з’ясувати, чому суд відмовив правоохоронцям і яка складна історія стоїть за цими будівлями та ділянками.
Маніпуляції з власністю: від підробки документів до фіктивних боргів
Національна поліція розпочала розслідування за фактом підробки офіційних документів групою невстановлених осіб. Слідство стверджує, що зловмисники сфальшували папери, аби позбавити приватне підприємство ПП «ЛО КОМП» права власності на майно в Затоці. Керівник фірми дізнався про злочин через автоматичне сповіщення з Державного реєстру: земля та будівлі його підприємства раптово перейшли до третіх осіб на підставі старого судового рішення, про яке компанія навіть не знала.
Поліція наполягала на арешті елітного комплексу нерухомості, що включає два дачні будинки загальною площею майже тисячу квадратних метрів, а також дві земельні ділянки. Метою арешту було запобігти подальшому перепродажу, зміні кадастрових номерів чи меж ділянок, що могло б ускладнити повернення майна законним власникам.
Проте, як з’ясувалося в ході судових розглядів, ці ділянки мають надзвичайно заплутану кримінальну та цивільну історію, що сягає 2014 року. Тоді Затоківська селищна рада виділила землі громадянам, але згодом прокуратура через суд скасувала це рішення. Після тривалих судових процесів, включно з касаціями у Верховному Суді, законність права власності перших господарів була повністю підтверджена, а вимоги прокуратури — відхилені.
Під час цих багаторічних судових баталій, група пов’язаних осіб розробила й успішно реалізувала схему. Незважаючи на судові заборони та арешти, землю було продано іншій особі. Протягом двох тижнів ця особа об’єднала дві ділянки в одну, присвоївши новий кадастровий номер, що стало умисним кроком для юридичного ускладнення процесу повернення землі. Надалі цю об’єднану ділянку було продано родичу, який потім передав її готельному комплексу.
Для того, щоб наступний покупець отримав статус “добросовісного набувача”, організатори схеми уклали фіктивний договір позики під заставу землі на суму менше 150 тисяч гривень. Борг навмисно не було погашено, і земля опинилася на електронних торгах як предмет іпотеки. Новий власник знову розділив ділянку на дві частини та через низку переоформлень передав майно разом із збудованими дачами до статутного капіталу ПП «ЛО КОМП». Нинішній директор підприємства стверджує, що став жертвою нових шахраїв, які вже за іншою схемою, через підробку документів, намагаються вилучити його підприємство з реєстру власників.
Судовий парадокс: арешт майна як інструмент розслідування?
Незважаючи на всю очевидну заплутаність схеми та визнання дач і землі речовими доказами у постанові слідчого, Білгород-Дністровський суд відмовив у задоволенні клопотання про арешт. Суддя обґрунтував своє рішення нормами Кримінального процесуального кодексу. За логікою суду, оскільки кримінальне провадження відкрито за статтею про підробку документів, предметом злочину є виключно папери, бланки чи договори, а не сама нерухомість або земельні ділянки.
Слідчий поліції та прокурор не змогли чітко пояснити суду, яким чином арешт величезних будинків допоможе розслідувати факт підробки документів. Наявність однієї лише постанови слідчого про визнання майна речовим доказом не є достатньою підставою для автоматичного позбавлення власника права розпоряджатися майном, оскільки це суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Така позиція суду залишає відкритим питання, як правоохоронці зможуть запобігти подальшим маніпуляціям з майном, що перебуває в епіцентрі тривалих земельних протистоянь.