Комендантська година в Україні: правила, відповідальність та винятки
Хоча комендантська година діє в Україні вже не перший рік, питання щодо правил пересування в цей час та відповідальності за їх порушення досі викликають чимало запитань у громадян. хто має право зупиняти людей, чи обов’язково мати перепустку, коли допускається пересування в нічний час і яке покарання може загрожувати за непокору представникам влади – ці та інші аспекти роз’яснює “Судово-юридична газета”.
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україні діє воєнний стан, а відтак і комендантська година. Тривалість цього обмеження може варіюватися залежно від регіону та поточної безпекової ситуації, тому конкретні години заборони встановлюються військовим командуванням та військовими адміністраціями.
Наразі законодавство України не передбачає окремої адміністративної відповідальності виключно за сам факт перебування на вулиці чи в іншому громадському місці під час комендантської години без належної перепустки.
Правовою основою для запровадження комендантської години є пункт 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Ця норма надає повноваження військовому командуванню спільно з військовими адміністраціями встановлювати заборону на перебування у визначений час доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Процедура запровадження та виконання таких заходів регулюється постановою Кабінету Міністрів України №573 від 8 липня 2020 року.
Відповідальність за порушення: штрафи та їх відсутність
Законодавчі спроби запровадити чітку адміністративну відповідальність за порушення комендантської години наразі не увінчалися успіхом. Зокрема, законопроєкт №10195, який передбачав відповідальність за порушення вимог або невиконання окремих заходів правового режиму воєнного стану, не був ухвалений Верховною Радою і згодом відхилений. У 2025 році Кабмін подав новий законопроєкт №13633, спрямований на посилення відповідальності за порушення вимог воєнного стану, однак 16 липня 2026 року документ було відкликано. Ще один альтернативний законопроєкт №13633-1 станом на сьогодні також не набув чинності.
Важливо розуміти, що відсутність прямого штрафу за сам факт перебування на вулиці під час комендантської години не означає, що громадяни можуть ігнорувати законні вимоги представників патруля. Стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування або військовослужбовця під час виконання ними службових обов’язків.
За таке правопорушення передбачені такі види стягнень:
- Штраф від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 гривень).
- Громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
- Виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням 20% заробітку.
- Адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Однак слід чітко розмежовувати: стаття 185 КУпАП не є “штрафом за комендантську годину”. Для притягнення до відповідальності за цією статтею необхідно довести саме злісну непокору законній вимозі. Сам факт перебування особи на вулиці в заборонений час автоматично не створює складу такого правопорушення.
Хто має право зупиняти та складати протоколи
Під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану уповноважені особи мають право перевіряти документи за наявності передбачених законодавством підстав. Постанова Кабміну №1456 визначає, що таке право надається уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Збройних Сил та інших визначених органів, призначеним відповідним наказом коменданта.
Важливо розрізняти право зупинити особу та перевірити її документи від повноважень складати протокол про конкретне адміністративне правопорушення. Оскільки окремого адміністративного правопорушення “порушення комендантської години” наразі не існує, то й окремого протоколу, який би складався виключно за перебування на вулиці в нічний час, теж немає.
Якщо ж у діях особи вбачаються ознаки іншого адміністративного правопорушення, протокол складає той орган або посадова особа, яким стаття 255 КУпАП надає відповідні повноваження. Зокрема, за статтею 185 КУпАП протоколи мають право складати уповноважені посадові особи органів Національної поліції. Однак розгляд справи про злісну непокору за цією статтею здійснюється виключно судом. Тобто саме суд визначає наявність складу адміністративного правопорушення та застосовує стягнення.
Окремі повноваження має Військова служба правопорядку щодо військовослужбовців та інших осіб у випадках, визначених КУпАП та спеціальними нормативними актами. Під час забезпечення дотримання комендантської години патрулі Служби правопорядку, зокрема, можуть у встановлених законом випадках перевіряти документи та доставляти осіб, які вчинили правопорушення, до органів Національної поліції.
Дозволене пересування під час комендантської години: винятки
Загальним правилом є заборона громадянам перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень у період комендантської години. Однак Міністерство внутрішніх справ України у січні 2026 року роз’яснило випадки, коли пересування без спеціальної перепустки допускається:
- Під час повітряної тривоги, якщо особа прямує до найближчого укриття.
- При прямуванні до Пунктів Незламності або пунктів обігріву під час надзвичайної ситуації в енергетиці.
МВС наголошує, що в таких випадках особа повинна мати при собі паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
Водночас можливість прямувати, наприклад, до лікарні через невідкладний стан не варто розглядати як універсальний виняток із комендантської години. Якщо виникає реальна небезпека для життя чи здоров’я, можуть враховуватися конкретні обставини ситуації та загальні положення законодавства, зокрема норми КУпАП про крайню необхідність. Це не є загальним дозволом пересуватися в комендантську годину з будь-якою побутовою чи медичною метою.
Аналогічно, наявність нічного потяга, автобуса, авіаквитка чи необхідність дістатися на роботу сама по собі не створює автоматичного загальнодержавного винятку. Необхідно враховувати правила, встановлені для конкретної території, та наявність належних перепусток.