Укотре про мир, стійкий і справедливий.
Перед черговим Стамбулом, у якому «обов’язково» ухвалять доленосне рішення, як колись на численних «різдвяних», «хлібних» і «енергетичних» раундах.
Ділянка газопроводу «Північний потік-2» у Лубміні, Німеччина
Москва вже мала мир.
Були мільярдні інвестиції із Заходу, газова труба в ЄС, Німеччина будувала навчальний центр ЗС РФ центр у Муліні, Франція — вертольотоносець, який потім усе ж продала Єгипту.
Найбільша інтеграція із Заходом, про яку міг тільки мріяти Петро Перший, про якого так любить згадувати Путін.
Будь-який лідер сировинної держави віддав би за таку інтеграцію праву руку, не замислюючись.
Олімпіада в Сочі — причому там були дні, коли на п’єдесталі були самі триколори.
Танці з балалайками та гармошками в Куршевелі.
«Поки в Росії є нафта, в Мілані є я».
Не потрібен був тіньовий флот під прапором Ліберії. Не потрібні були грузинські прокладки, щоб продавати «ліс з Казахстану». Не потрібні були паспорти Кіпру й Ізраїлю, щоб скуповувати нерухомість у Лондоні.
Усе це росіяни вже мали. І все це, не замислюючись, обміняли на реваншизм і відновлення імперії.
Бо для росіянина болісна сама думка, що двічі за одне століття імперія розпалася і що пішли процеси вже в Татарстані й Дагестані. Тому й поставили на кін усе.
Протест у Махачкалі проти мобілізації
І це зробив не сам Путін — це зробили ті, хто в таборах змушує наших полонених їсти з підлоги й ріже руки за герб України, ті, хто біжить за 2,5 тисячі євро горіти в посадках, ті, хто водить своїх дітей дивитися на шматки газової труби з Суджі.
Хто забув — група «Іскра» і позивний Генерал мали їхати не в ДАП, вони мали їхати до Маріуполя.
Група Мотороли спочатку заїхала до Харкова, і лише коли їх виніс «Ягуар», сконцентрувалася на Слов’янську.
«Протестувальники» в Одесі, які любили через спини бабусь стріляти з автомата, втекли до ПМР.
Мета росіян спочатку була ширшою за якісь кордони чотирьох областей — як мінімум Харків й Одеса були військовою ціллю першої хвилі гібридного вторгнення.
Коли ще про жодні «референдуми» й «волевиявлення» мешканців Херсонської та Запорізької областей, без Запоріжжя й Херсона, ще не вигадали.
Усі ж це пам’ятають? Крим — це такий непотоплюваний авіаносець, і ми взяли його, щоб не взяли країни НАТО.
А як показала практика, не змогли взяти порти великої Одеси, Миколаїв і Зміїний, змушені були тікати з Криму до Новоросійська.
І зробили це півсотні морських дронів, півтори сотні ОТРК і крилатих ракет і кілька сотень дальніх БпЛА — авіаносцями Франції та Британії і не пахло.
Наслідки удару ЗСУ по складах у Торопці, де росіяни зберігали реактивні снаряди, міни, ОТРК і ФАБи.
Арсенали винесли дронами гаражного складання, по суті, конструкторами з цивільного ринку.
Ми для них, як і раніше, смертельно небезпечні. Як вони для нас.
Я зрозумів це чітко у 2014 році, просто побачивши цілі агресії, вимоги. І раджу усвідомити всім: їхня мета — вся Україна.
Це не питання Мединського в делегації чи що їм можуть запропонувати зняття санкцій. Якби кремлівські хотіли торгувати із Заходом, то не починали б вторгнення.
Якби хотіли зупинитися — не проводили б мобілізації, включно з прихованою зараз, не запрошували б корейців і не переводили б економіку на військові рейки, поваливши всі цивільні сектори — від перевезень до житлового будівництва.
На їхню думку, це питання виживання РФ — вони не можуть мати під боком ворожу країну з населенням 35 млн осіб.
Яка добиває до Москви і Єлабуги дальніми дронами, вибиває третину вимпелів Чорноморського флоту, захоплює районні центри, а щоб відбити їх, необхідно 15 000 північнокорейських бійців, з яких третина — сили спецоперацій.
Кадри з Курської області Росії, дрон 22 бригади зафіксував двох північнокорейських військовослужбовців під час штурмових дій.
А втім, як і ми навряд чи зможемо нескінченно утримувати мільйонну армію.
Саме тому будь-яка пауза сьогодні — лише антракт перед черговим кривавим актом.
Навіть окупація України, маріонетковий уряд, як у Грузії, і наступні пункти відновлення імперії (Казахстан, країни Балтії) не гарантують миру, скоріше навпаки.
Це шлях до ще запеклішої війни, прогнози якої висять на сайті Бундесверу — з 2026 року Москва планує напад на членів НАТО.
Збирати імперію, коли за спиною у твоїх супротивників найбажаніший, найбагатший і технологічно розвинений ринок планети, який не хоче в підвали і не хоче, щоб ним правив вічний Ель Президенте, не так просто.
Кінець режиму, фізичний кінець Путіна, Патрушева й решти компанії, яка хоче реваншу за липкий страх часів розпаду і краху їхніх сподівань на соціальні ліфти совка? Як варіант. Але поки всі там живі та здорові, цей варіант не проглядається.
Тому ще раз. Світ у 2014 році дуже змінився. Так, що Фінляндія і Швеція мусили відмовитися від нейтралітету, якого притримувалися десятки років.
Багато людей не хочуть цього бачити і бажають ховати голову в пісок до останнього. Навіть коли навколо них починають палати їхні міста.
Україна, ЄС, США готові до миру. До миру не готова Росія.
Кирило Данильченко ака Ронін
Джерело: lb.ua